Неандертальці

 Неандерталець, людина неандертальська (Homo neanderthalensis) — викопний вид людини верхнього плейстоцену, що населяв Європу й західну Азію у 230 000-27 000 роках до н. е. Ймовірно, еволюційні наступники пітекантропів. Вважається, що вони не були еволюційними попередниками сучасних людей, але певний час жили поряд з людиною розумною і між цими двома видами могло відбуватися схрещування. Названі за долиною 
Неандерталь у Німеччині, де вперше було знайдено і описано їхні решки.
Неандерталь (поблизу Дюсельдорфа, Німеччина), де в 1856 р. були знайдені їх скелетні залишки (черепна коробка, уламки ребер, плечові та стегнові кістки тощо). Неандертальці займа­ють проміжне положення між найдавнішими і першими сучасни­ми Неандертальці були вище австралопітеків. Їх зростання досягало 165 сантиметрів. Вони володіли масивним статурою. Їх голова була великою і мала незвичайну форму. Цікаво, що їх черепна коробка була більше людської. Її обсяг становив від 1400 до 1740 кубічних сантиметрів. 
 Давні люди, або неандертальці. До давніх людей, або палеоантропів, відносять нову групу форм, що з'явилися близько 200 тис. років тому. Назва «неандерталець» пов'язана з долиною Неандерталь (поблизу Дюсельдорфа, Німеччина), де в 1856 р.були знайдені їх скелетні залишки (черепна коробка, уламки ребер, плечові та стегнові кістки тощо). Неандертальці займа­ють проміжне положення між найдавнішими і першими сучасни­ми людьми. Неандертальці були дуже неоднорідною групою. Ви­вчення численних скелетів показало, що в еволюції неандерталь­ців при всій різноманітності будови можна виділити дві лінії. Од­на лінія йшла у напрямі могутнього фізичного розвитку. Це були істоти з низьким скошеним лобом, низькою потилицею, суціль­ним надбрівним валом, слаборозвиненим виступом підборіддя, великими зубами. При порівняно невеликому зрості (155-165 см) вони мали надзвичайно могутню розвинуту мускулатуру. Маса мозку досягала 1500 г. Вважають, що у неандертальців була в за­чатку членороздільна мова. Інша група неандертальців характе­ризувалася більш тонкими рисами — меншими надбрівними ва­лами, високим лобом, більш тонкими щелепами і більш розвину­тим підборіддям. У загальному фізичному розвитку вони помітно поступалися першій групі, але зате у них значно збільшився об'єм лобових часток головного мозку. Ця лінія розвитку неандерталь­ців перемагала в боротьбі за існування не шляхом посилення фі­зичного розвитку, а через розвиток внутрішньо-групових зв'язків під час полювання, захисту від ворогів, від несприятливих приро­дних умов, тобто через об'єднання сил окремих особин. Цей ево­люційний шлях 40—50 тис. років тому привів до появи виду Лю­дина розумна — Homo sapiens. Якийсь час неандертальці та перші сучасні люди співіснували, а потім приблизно 28 тис. років тому неандертальці були остаточно витіснені першими сучасними лю­дьми — кроманьйонцями.

 Неандертальці жили в епоху мустьє. Людина середнього палеоліту в Європі — це палеоантроп, якого раніше ототожнювали з неандертальцем. Але антропологічні дослідження останніх років показали, що до палеоантропів відносяться не тільки неандертальці, але й інші, розвиненіші, витонченіші, територіально особливі. Усередині групи палеоантропів є певні антропологічні розходження, які з'являються дуже рано. Палеоантропологічні знахідки часу рисс-вюрмського інтергляціала ще не диференційовані, а знахідки раннього Вюрма — уже спеціалізовані. Саме наприкінці останнього інтергляціала й на початку Вюрма почався, процес — спочатку дуже повільний — розвитку Homo sapiens і виділення расових груп та антропологічних типів. 
 Вважається, що тривалість їхнього життя не перевищувала 23 років. Також вчені на підставі будови мозку і голосового апарату прийшли до висновку про те, що неандертальці могли говорити.

 Однак у неандертальців існували свої звичаї, релігія і мистецтво. Також вони піклувалися про поранених родичів і навіть вміли лікувати переломи. Саме це зближує їх з кроманьйонцями, у яких був розвинений культ полювання, існували релігійні обряди, і зародилося мистецтво .